Наши телефоны: (067) 362-26-26, (044) 289-75-58, 289-75-59

Компромисс — это искусство разделить пирог так, чтобы каждый был уверен,
что лучший кусок достался ему.
Людвиг Эрхард (1897-1977), западногерманский экономист и государственный деятель

Публикации сотрудников на тему оценки бизнеса

Інтелектуальна власність є одним із самих незадіяних ресурсів підприємства

Тетяна Павлюк, власник, Генеральний директор оціночної компанії "Аверті", MBA, Президент ВГО «Федерація оцінювачів бізнесу й інтелектуальної власності» для "Юридичного журналу" (червень, 2010).

– Коли склався інститут оцінки об'єктів інтелектуальної власності в нашій країні?
– Це відбулося ще за радянських часів, коли зовнішньоторговельні об’єднання здійснювали розрахунки, пов'язані з визначенням цін на окремі види об'єктів промислової власності. Як правило, це було пов'язане з міжнародною передачею технологій на основі договорів різного типу, широко відомих у практиці міжнародної торгівлі. Практика укладання ліцензійних договорів з передачі права користування об'єктами інтелектуальної власності була започаткована ще у радянські часи та завжди була об’єктом особливої уваги держави.
З розвитком світової економіки, інтелектуальна власність і нематеріальні активи стали однієї з найбільш важливих складових частин активів підприємства. У високотехнологічних галузях за вартістю нематеріальні активи подекуди перевищують матеріальні і є основним ресурсом компанії в конкурентній боротьбі. Це справедливо в першу чергу для підприємств, що мають стійку ділову репутацію, що володіють відомими товарними знаками або працюючих на ринку наукомісткої продукції. Тому вартість і оцінка інтелектуальної власності й нематеріальних активів особливо важлива для підприємств високотехнологічних галузей.
Оцінка об’єктів інтелектуальної власності – це визначення їх вартості, яка обумовлена потенційною ефективністю нематеріального активу. По суті, це оцінка споживчої вартості об'єкта, що формується виключно здатністю об’єкта приносити додатковий прибуток.
Але насамперед, для того, що нематеріальний актив став легальною частиною активів підприємства та надав максимально можливих переваг своєму власнику, необхідно ввести його в господарський обіг або комерціалізувати. На жаль, за часи незалежності, держава практично повністю відокремилась від підтримки та стимулювання винахідницької інноваційної діяльності, наслідком чого є практично втрата інституту винахідництва у країні. Проблемним також було та залишається питання захисту ОІВ. Натомість міжнародний досвід переконливо свідчить про важливість державної підтримки винахідницької інноваційної діяльності. Урядова підтримка є основою розвитку як інноваційних підприємств, так і окремих інноваторів. Наведу красномовний приклади. За даними фахівців Укрпатенту найпоширенішими формами державної підтримки є: пряме фінансування, яке досягає 50% витрат на створення нової продукції і технологій (Франція, США); надання позик, у тому числі без виплати відсотків (Швеція); дотації (практично всі країни); створення фондів упровадження інновацій з урахуванням можливого ризику (Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Нідерланди); безповоротні позики на впровадження нововведень, які досягають 50% витрат (Німеччина); відстрочка сплати мита чи звільнення від неї, якщо винахід стосується економії енергії (Австрія); безкоштовні патентні послуги (Нідерланди, в деяких випадках Німеччина). Ці заходи вважаються не тільки суттєвим досягненням урядів зазначених країн щодо управління інноваціями, але і формують конкурентні переваги країни у довгостроковій перспективі.

– Які об'єкти на підприємстві можуть бути віднесені до нематеріальних активів?
– Потрібно розуміти, що нематеріальні активи – дуже широке поняття. Вони надзвичайно різноманітні, однак все-таки можна виділити наступні групи: об'єкти права інтелектуальної власності й прирівняні до них; права користування природними ресурсами; відкладені витрати; репутація фірми. Також на підприємстві, як правило, існують так звані інші нематеріальні активи - ліцензії на здійснення виду діяльності, на здійснення зовнішньоторговельних і операцій за квотою, на використання досвіду фахівців, права довірчого керування майном. Всі вони можуть бути визначені, оцінені й відображені у фінансовій звітності підприємства з подальшою їхньою комерціалізацією, тобто введенням у господарський оборот.
Я так само хочу звернути увагу на те, що не відноситься до нематеріальних активів. Це інтелектуальні й ділові якості персоналу організації, його кваліфікація й трудові навички, тому що вони не відповідають критеріям активу, невіддільні від своїх носіїв і не можуть бути використані без них. Також це незакінчені або не оформлені у встановленому законодавством порядку науково-дослідні, дослідно-конструкторські й технологічні роботи.
Уточнимо, що до об'єктів інтелектуальної власності - відносяться, наприклад, наукові винаходи, твори літератури й мистецтва; програми для електронних обчислювальних машин; винаходи; корисні моделі; селекційні досягнення; секрети виробництва (ноу-хау).
Як правило, кожний суб'єкт господарювання, що успішно діє на ринку, має цілий набір нематеріальних активів, про які іноді й не підозрює. Нематеріальні активи, і особливо об'єкти інтелектуальної власності, є одним з важливих аспектів діяльності організації й заставою її успішного розвитку. Але саме виявлення й ідентифікація таких об'єктів як активів підприємства процес складний й потребує професійного підходу.

– А навіщо потрібно оцінювати НМА ОІС? Які переваги дає підприємству введення на баланс нематеріальних активів, у т.ч. об'єктів інтелектуальної власності?
– Як правило, питання оцінки нематеріальних активів виникає при необхідності дозволу деякого конкретного завдання, пов'язаного з поточною діяльністю підприємства. Наприклад, з використанням майнових прав на дані нематеріальні активи як внеску в статутний капітал при створенні підприємства або з метою його збільшення. Так само, при продажі права користування (ліцензії) або при залученні фінансування, продажу бізнесу або його частки тощо.
Особливо актуальним є використання об'єктів інтелектуальної власності при формуванні статутного капіталу, оскільки це дозволяє заощадити засновникам частину коштів, дуже необхідних при запуску бізнесу. Головне в такому випадку - наявність правильно оформлених документів, що підтверджують права на такі об'єкти. Але на сьогоднішній день переважна більшість українських компаній використовують вже наявні результати науково-технічної й інтелектуальної діяльності в не охоронюваному виді, оскільки права на них не оформлені належним чином.
Які практичні переваги використання нематеріальних активів? По-перше, вони дозволяють сформувати статутний фонд без відволікання коштів, можуть служити предметом застави. По-друге, вони є привабливим об'єктом інвестування, амортизаційні відрахування включаються в собівартість продукції, що знижує податковий тягар. По-третє, це дозволяє одержувати додаткові доходи від передачі прав на використання ОІС, виплачувати авторську винагороду фізичним особам (авторам) минаючи фонд оплати праці із включенням витрат у собівартість продукції або послуг. І, головне, все перелічене так чи інакше веде до збільшення вартості бізнесу.
Крім цього, документальне підтвердження права власності й права на використання інтелектуальної власності при наявності офіційних охоронних документів дозволяє забезпечити можливість законного переслідування несумлінних конкурентів і "піратів".

– Що оцінюється при оцінці об'єктів інтелектуальної власності?
– Оцінюються тільки майнові права. Я хочу підкреслити, що на сьогоднішній день, інтелектуальна власність є одним із самих незадіяних ресурсів підприємства. Відбиття всіх активів у балансі компанії по справедливій вартості дає можливість зацікавленим особам скласти адекватну картину про діяльність компанії, а так само про її перспективи.
Оцінка вартості інтелектуальної власності вимагає ретельного вивчення наявних даних з метою визначення потоку доходів, що асоціюються з оцінюваними активами, ідентифікації юридичного та економічного залишкового терміну служби активів і застосовних методик оцінки, точного відображення вартості. Оскільки вартість ОІВ формується потоком додаткових доходів, що виникають за рахунок використання ОІВ, то мають бути виявлені всі можливі види доходу: як підвищення ціни продукції або послуг, збільшення їх обсягу реалізації, так і будь-яка економія витрат. Капіталізований потік додаткових надходжень і є вартістю нематеріального активу.
Основною складністю при оцінці вартості інтелектуальної власності є недостатня кількість об'єктивної інформації про стан кон'юнктури відповідних сегментів ринку, особливо з урахуванням того, що всі розрахунки необхідно робити виходячи з реальних програм і планів.

– Як може змінитися при цьому балансова вартість підприємства?
– Це прямо залежить від галузі, у якій працює підприємство: чим високотехнологічнішою є галузь, тим вище виявиться частка Нематеріальних Активів у структурі активів після переоцінки й, за нашим даними, може досягати до 40% для промислових підприємств і до 70% для підприємств, що надають послуги.
Також це залежить від того, по якій моделі враховуються інші (у першу чергу, позаоборотні) активи підприємства - по витратах або по справедливій вартості.
Дані статистики свідчать, що за останні 30 років частка нематеріальних активів у структурі майна промислових компаній, як європейських, так і американських, збільшила у середньому з 30% до 50%. У Японії цей показник ще вищий. Такі дані можна спостерігати, принаймні, за даними управлінського обліку та звітності.
Таким чином, після проведення переоцінки нематеріальних активів вартість власного капіталу підприємства може збільшитися у 1,5 – 2 рази.

– Для якого бізнесу це є найбільш важливим?
– У першу чергу, це актуально для інноваційно-розвинених компаній, де обсяг матеріальних активів невеликий, а інтелектуальний потенціал високий. Особливу увагу на використовувані фактично нематеріальних активів варто звернути увагу НДІ, Конструкторським Бюро, навчальним закладам, компаніям, що працюють на медіа-ринку, в ІТ- індустрії, консалтингу. Для зазначених компаній є характерним наявність великої кількості об’єктів патентного та авторського права, наукових розробок, патентоспроможних результатів досліджень, методик, програмного забезпечення, бази даних, «ноу-хау», клієнтських контрактів. Але основною частиною інтелектуального капіталу є все ж таки репутація компанії (гудвіл), яка має багато складових: це і вигідне географічне розташування, висококваліфіковані управлінці, ефективна корпоративна практика, постійна клієнтура, добре поставлена система збуту, сприятливі кредитні умови і т.д. Таким чином, джерело гудвілу — це всі позитивні моменти, властиві даному конкретному підприємству. Для таких активів практично неможливо визначити витрати на створення та термін їх корисного використання.
Але виняткове значення для бізнесу мають такі складові репутації компанії, як особисті навички та вміння працівників, наявність корпоративної культури, рівень освіти та кваліфікація персоналу. Підготовка високопрофесійних фахівців потребує значних витрат часу та коштів. А високотехнологічний бізнес та сфера послуг як жодний інший бізнес залежить від людського фактору. Високопрофесійна команда є запорукою успіху та становить значну частку у вартості репутації компанії. Умови ведення бізнесу стрімко змінюються і тільки гнучкий професіоналізм персоналу, його мотивація до швидкої адаптації при збереженні корисних традицій та корпоративної культури дають змогу компаніям бути успішними за будь-яких ринкових умов. Саме тому можна спостерігати незмінно значні бюджети на підвищення кваліфікації.

– Як багато оціночних компаній спеціалізується на оцінці нематеріальних активів, у тому числі об'єктів інтелектуальної власності?
– Компаній, що офіційно мають право виконувати такі роботи, в Україні кілька сотень. Однак, таких, що реально працюють по цьому напрямку, думаю, не більше двох десятків. При цьому я вважаю тільки ті компанії, які виконують, принаймні, з десяток таких оцінок у рік. Компанії, що виконують одну оцінку в рік і рідше, не можуть всерйоз сприйматися як профільні по цьому напрямку, оскільки такі обсяги не дають можливість оцінювачам, що називається, «підтримувати форму».
На жаль, сам ринок на сьогоднішній день не стимулює ріст кількості оцінювачів, не говорячи вже про їхню якість.

– Чи може оціночний звіт використовуватися в суді при вирішенні спорів щодо порушення прав на ОІС?
– Звичайно. Оціночний звіт є офіційним документом, що підтверджує правомірність претензій власника порушених прав. Він слугує для визначення суми компенсації при вирішенні спорів в процесі використання торговельних марок і патентів. Допомагає визначити розміри збитків внаслідок порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності; при вирішенні майнових суперечок. Якщо ж сторона - відповідач не згодна з визначеною незалежним оцінювачем вартістю, судом приймається рішення про проведення повторної оцінки судовим експертом.

– Яке існує законодавче регулювання в цій сфері?
– Питання оцінки об'єктів інтелектуальної власності регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1, а також спеціальними нормами: Методикою оцінки ОІС, Національним стандартом № 4. Також українськими оцінювачами широко використовуються норми Міжнародних стандартів оцінки, хоча вони й не є обов'язковими.

– Яка ж приблизна вартість таких робіт?
– Складно дати орієнтири, адже кожний такий об'єкт оцінки унікальний. У загальному випадку, це залежить від виду об'єкта інтелектуальної власності, кількості об'єктів, представлених на оцінку, а також рівня компанії-оцінювача. Якщо говорити про одиничні об'єкти, то вартість може перебуває в інтервалі від 5 до 100 тис. грн. Найбільш дорогими є об’єкти промислової власності та засоби ідентифікації продукції або виробника, що працюють у великому за масштабами діяльності бізнесі. Звертаю увагу, що вартість оціночних робіт жодним чином не пов’язана з вартістю оцінюваного майна і залежить виключно від обсягу та складності оцінки.

– Чи існують перспективи розвитку цього напрямку в оцінці?
– На сьогоднішній день цей напрям в оцінці не можна назвати розвинутим та популярним. Цьому сприяло декілька факторів: необов’язковість обліку НМА, традиційне використання таких об’єктів та передача прав на них без визначення вартості фахівцями, безперспективність боротьби з порушниками прав на ОІВ та визначення суми збитків, небажання банків кредитувати під такі об’єкти та ін. Як наслідок, відсутність значного попиту на подібного роду послуги. Досить довгий час, аж до 2005 р., в Україні було відсутнє спеціальне законодавство з питань оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Перспективи прямо залежать від розвитку економіки в країні. Перехід від нинішньої сировинної економіки до інноваційної, де найважливішим ресурсом буде науково-технічний потенціал, дозволить зробити крок уперед у розвитку ринку об'єктів інтелектуальної власності, де й будуть затребувані послуги по їхній оцінці.
Усвідомлення, в першу чергу, державою виняткового значення винахідницької інноваційної діяльності як запоруки економічного зростання країни та, як наслідок, здійснення реальних кроків по впровадженню політики державної підтримки цього сектору, суттєво вплинуло б на розвиток цього напряму оціночної діяльності. Не менш важливим є введення до господарського обігу НМА для підприємств недержавного сектору економіки, тому перспективи, звичайно, є.
Ріст попиту на оцінювачів цього напряму оцінки стимулював би пропозицію. Фахівці з оцінки нематеріальних активів, у тому числі і ОІВ, вважаються елітою оцінки. Цьому є пояснення: об’єкти є унікальними, а процес оцінки складним. Підготовка спеціаліста належного рівня за наявності профільної базової освіти (спеціаліста з інтелектуальної власності) займає кілька років активної практичної діяльності з оцінки. По суті, оцінювач об’єктів промислової власності має бути, крім безпосередньо оцінювача нематеріальних активів, фахівцем з оцінки і матеріальних об’єктів, і цілісних майнових комплексів підприємств, і фінансових інтересів.